Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, м. Львів, Україна
РЕЗЮМЕ. Актуальність. Потенційна небезпека для здоров’я людини комбінованої дії свинцю і фтору спонукає до пошуку й експериментального обгрунтування фізіологічно прийнятних шляхів біопрофілак-тики, спрямованої на запобігання або зменшення негативного впливу на організм.
Мета: вивчення динаміки показників метаболічного та функціонального стану печінки за умов комбінованої дії свинцю і фтору без застосування та на фоні біопротекторів.
Матеріали і методи. На білих щурах проведено 4 серії досліджень, кожна за схемою ортогонального планування 22. Свинець і фтор уводили внутрішньошлунково упродовж 30 днів: у І серії без біопротекторів, у ІІ серії — на фоні пектину, у ІІІ — пектину і кальцію, у IV — комплексу пектину, кальцію і тріовіту. У тканині печінки на 15 і 30 добу дослідів визначали рівень дієнових кон’югатів, тіобарбітуровоїкислоти активні продукти, активність супероксиддисмутази, каталази, індекс загальної антиоксидантної активності, у сироватці крові — активність аланінаміно- і аспартатамінотрансфераз, лужної фосфатази, концентрацію сечовини, розраховували інтегральний коефіцієнт антиоксидантного стану та тип комбінованої дії. Результати. Комбінована дія свинцю і фтору призводить до порушення показників ліпопероксидації й антиоксидантної активності тканини печінки, підвищення активності амінотрансфераз, фазових змін активності лужної фосфатази і концентрації сечовини у сироватці крові. Застосування пектину не вплинуло на показники. Пектин і кальцій покращили механізми антиоксидантної системи та активність ферментів. Комплекс пектину, кальцію і тріовіту нормалізує метаболічні процеси у тканині печінки і налагоджує її функціональний стан. Тип комбінованої дії залежить від реєстрованого ефекту, тривалості дії ксе-нобіотиків та застосованого біопротектора.
Висновок. Оптимальний профілактичний ефект за умов дії свинцю і фтору досягається за допомогою комплексу пектину, кальцію і тріовіту.
Ключові слова: свинець, фтор, комбінована дія, пектин, кальцій, тріовіт, показники ліпопероксидації, антиоксидантний захист, активність ферментів.
Комбінована дія (КД) хімічних речовин є одним із реальних факторів ризику виникнення екологічно залежної патології та синдромів екологічної дезадаптації. Поміж хімічних речовин до убіквітарних забруднювачів довкілля із групи важких металів практично в усіх регіонах світу належить свинець. Основними джерелами забруднення біосфери свинцем вважаються автотранспорт, підприємства металургійної та хімічної промисловості. Свинець характеризується високими кумулятивними властивостями, політропністю дії, особливо загрожує здоров’ю та психічному розвитку дітей [1,9, 10, 16].
З позицій екології людини фтор розглядається як порівняно новий хімічний фактор з огляду на його інтенсивне використання із середини ХІХ століття. За цей час вміст фтору в навколишньому середовищі зріс. Основними антропогенними джерелами забруднення фтором є шахти з видобування вугілля, електростанції, що працюють на вугіллі, промислові викиди виробництва алюмінію, скла, кераміки, фарфору, сталі, суперфосфатних мінеральних добрив, побутові викиди. Біогеохімічні регіони з підвищеним вмістом фтору є в усіх країнах світу. Фтор та його сполуки досить поширені в біосфері, зокрема в атмосфері, воді, рослинах, ґрунті та живих організмах. Вміст фтору в ґрунті, воді, харчових продуктах залежить від біогеохімічних особливостей місцевості та антропогенної діяльності людини [2, 9, 10, 12, 15-17]. Авцин А.П. і співавт. [9] відносять фтор до умовно есенціальних мікроелементів. Фтор належить до елементів, що мають вузький діапазон між безпечною і токсичною дозою. Безпечними рівнями надходження до організму вважаються для дітей (залежно від віку) від 0,1 до 2,5 мг на добу, для дорослих — до 4 мг на добу. Вище безпечного рівня фтор є поліферментною отрутою і може призводити до ураження всіх органів і систем. Свинець і фтор можуть одночасно потрапляти до організму людини з водою, харчовими продуктами, атмосферним повітрям не лише в екологічно-небезпечних регіонах, але й в іншій місцевості. Існує імовірність додаткового надходження фтору зі зубними пастами. За відсутності захисних (профілактичних) заходів завжди виникає зниження адаптивних механізмів та формування екологічно-зумовленої хімічної патології. Тому з метою забезпечення адаптації в умовах сучасного зміненого довкілля стає необхідним проведення медико-біологічної профілактики (корекції) для підвищення резистентності організму та регулювання адаптаційно-компенсаторних процесів фізіологічно прийнятними, нешкідливими та ефективними засобами, скерованими на специфічні та неспецифічні механізми дії хімічних стресорів [4]. Це безпосередньо стосується і зменшення (запобігання) одночасного токсичного впливу свинцю і фтору. Загальновідомими за дії свинцю є пектинопрофілактика, за дії фтору — протекторна дія кальцію, а також застосування антиоксидантів, адаптогенів.
Мета роботи: вивчення динаміки показників метаболічного та функціонального стану печінки (як основного органу метаболізму і детоксикації) за умов тривалого одночасного впливу свинцю і фтору без застосування та на фоні біопротекторів.
Матеріали і методи дослідження.
Дослідження проводили на білих щурах масою тіла 170-200 г за схемою ортогонального планування 22 з дотриманням загальних етичних принципів проведення експериментів на тваринах. Водні розчини Pb(NO3)2 (свинець) у дозі 36 мг/кг маси тіла (1/100 від середньосмертельної дози) і NaF (фтор) у дозі 10 мг/кг маси тіла вводилися тваринам внутрішньошлунково натще через зонд упродовж 30 днів. Контрольній групі вводилася питна вода. З метою запобігання утворення фториду свинцю in vitro речовини вводилися послідовно ”свинець-фтор“ з інтервалом 1,5-2 год. У І серії досліджували функціональний стан печінки за дії свинцю і фтору, у ІІ серії — за дії свинцю і фтору на фоні додавання до раціону пектину, у ІІІ — за дії свинцю і фтору на фоні додавання пектину і кальцію, у IV — на фоні комплексу пектину, кальцію і тріовіту. Лабораторні тварини утримувалися за стандартних умов віварію з вільним доступом до питної води. У якості біологічних протекторів обрано пектин (1 г/кг маси тіла ), кальцій (офіцинальний глюконат кальцію 225 мг/кг маси тіла), препарат “Тріовіт” виробництва KRKA, Slovenia (1 капсула на кг маси тіла: віт. С — 100 мг, віт. Е — 40 мг, β-каротин — 10 мг, селен — 50 мкг). У тканині печінки тварин на 15 і 30 доби дослідів (І і ІІ серії) і на 30 добу (ІІІ і IV серії) визначали рівень дієнових кон’югатів (ДК) [3], тіобарбітурової кислоти (ТБК) активні продукти [11], активність супероксиддисмутази (СОД) [8] і каталази (КТ) [7], індекс загальної антиоксидантної активності ІА0А [6], у сироватці крові — активність аланінаміно-(АлАТ) і аспартатамінотрансфераз (АсАТ) (додатково визначали на третю добу досліду), лужної фосфатази, концентрацію сечовини, використовуючи набори Біо-Ла-Тест “Лахема”. Інтегральну оцінку антиоксидантного стану організму проводили за значенням інтегрального коефіцієнта К, що базується на співвідношенні показників активності антиоксидантної системи та інтенсивності продуктів ліпопероксидації, оскільки співвідношення зазначених показників (а не окремо взяті показники) визначає інтенсивність метаболічних процесів [5]. Статистичне опрацювання здійснювали методом найменших квадратів з визначенням ступеня вірогідності за t-критерієм Стьюдента за допомогою програми Microsoft Excel 9.0. Комбіновану дію оцінювали на основі отриманих рівнянь регресії y = bo + b1x1 + b2x2 + b12 X1X2, де у — ефект, bo, b1, b2, b12 — коефіцієнти регресії, х1 і х2 — коди доз.
Результати та їх обговорення. У наших дослідженнях комбінована дія свинцю і фтору на 15 добу досліду призвела до приросту ДК і ТБК-активних продуктів у тканині печінки з одночасним зростанням активності СОД та зниженням активності каталази (рис. 1). Відомо, що процеси перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) належать до нормальних метаболічних процесів, а ПОЛ є однією з важливих адаптивних реакцій. Проте прискорення або гальмування процесів ПОЛ призводить до зміни структури, складу і функціональної активності мембрани і відповідно клітини. Протидію інтенсивному утворенню вільних радикалів визначає антиокисний стан клітини, зокрема активність СОД, каталази тощо. Підвищення активності СОД можна розцінювати як захисну реакцію, проте знижена активність каталази свідчить про зростання утворення активних форм кисню і гідроперекисних радикалів. Особливістю тривалого одночасного надходження свинцю і фтору виявилося гальмування утворення ТБК-активних продуктів порівняно з 15 добою досліду і пригнічення утворення ДК на фоні знижнення антирадикального й антиперекисного захисту (АОЗ). Це може свідчити про виснаження процесів ліпідної пероксидації, глибокі дистрофічні енерго-дефіцитні стани клітин, гальмування мікросо-мальних оксигеназ (свинець належить до IV групи інгібіторів монооксигеназної системи), нагромадження токсичних недоокислених продуктів. Динаміка змін показників ПОЛ і АОЗ засвідчує наростання окислювального стресу за дії свинцю і фтору до кінця досліду, порушення метаболічного стану, а отже, й механізмів адаптації стрес-лімітуючої системи антиоксидантного захисту тканини печінки. Раніше нами було з’ясовано, що окрема дія свинцю і фтору також викликає зміни у системі ПОЛ — АОЗ[13,14]. З урахуванням відповідних зрушень за досліджуваними показниками в умовах окремої та комбінованої дії свинцю і фтору виявлено, що за рівнем ДК у тканині печінки на 15 добу досліду КД свинцю і фтору є взаємозалежною односпрямованою й характеризується адитивністю з тенденцією до більш ніж адитивної дії, про що свідчить рівняння регресії: у=30,15+15,27х1+ 16,53х2+1,7х1х2, де у — приріст ДК порівняно з контролем на відповідний %, х1 і х2 — коди доз свинцю і фтору. Приріст ТБК-активних продуктів за умови КД є також більший, ніж очікувана сума приросту індивідуальної дії свинцю і фтору. За рівняннями регресії: у=32,40+18,45х1+20,15х2+6,20х1х2 тип КД можна оцінити як більш ніж адитивний (коефіцієнт КД — 1,2). Стосовно активності СОД у тканині печінки формально виявляється десенситизація (послаблення активності за умов КД свинцю і фтору на фоні незміненої активності за умови дії свинцю) і на фоні зниження активності каталази нижче контрольного рівня такий характер комбінованої дії негативно впливає на забезпечення гомеостазу. Формальна оцінка типу КД свинцю і фтору за різними ефектами виявляє різні типи КД. Однак з патогенетичної точки зору перебіг процесів у системі ПОЛ-АОЗ повинен оцінюватися у сукупності. Зважаючи на пригнічення цих процесів, ефект КД можна розглядати як взаємозалежний, а основним типом КД вважати синергізм з ефектом більш ніж адитивний.
Рис.1. Вміст продуктів ліпопероксидації та активність ферментів антиоксидантного захисту (% відхилення щодо контролю) у тканині печінки за умов комбінованої дії Pb(NO3)2 і NaF упродовж 15-30 діб без та з додаванням пектину, пектину і кальцію, комплексу пектину, кальцію і тріовіту. Примітки: вирогідно (р<0,05); 1. а — стосовно контролю; 2. b — стосовно 15 доби впливу Pb(NO3)2; 3. с — стосовно комбінованої дії без біопротекторів.
Динаміка змін активності АлАТ і АсАТ у сироватці крові характеризувалася підвищенням з хвилеподібними змінами від третьої до 30 доби досліду: активність АлАТ була підвищеною порівняно з контролем на третю, 15 і 30 доби досліду у 2,1 раза, 1,9 та 4,2 раза відповідно, АсАТ — у 1,5; 1,4 та 2,3 раза відповідно (табл.).
Характер КД у динаміці від початку до кінця досліду за цими ефектами змінюється від адитивності та незалежної дії свинцю до взаємозалежного односпрямованого підсилення ефектів: у=137,0+96,97х1+62,33х2+22,27х1х2 (30 доба), що прискорює виникнення фази зриву адаптації. У виникненні сумісного ефекту провідна роль належить свинцю практично в усі терміни спостереження і може бути спричинена гепатотоксичною дією свинцю, його кумулятивними властивостями і накопиченням у тканині печінки. Активність ЛФ підвищилася на 15 добу в 1,7 раза порівняно з контролем, але на 30 добу досліду спостерігалося вже зниження активності ферменту на 20,5 % до контролю. Динаміка концентрації сечовини в сироватці крові також характеризувалася фазовістю: на 15 добу її концентрація знизилася на 42,9 %, на 30 добу, навпаки, зросла до 70 % порівняно з контролем. Зміни активності трансаміназ у сироватці крові характеризують ураження клітин печінки і вивільнення ферментів у кровоносне русло. Різноспрямовані зміни ЛФ у різні терміни спостереження можуть свідчити про комплекс порушень — ушкодження печінки і порушення процесів утворення та виділення жовчі, порушення кальцієво-фосфорного обміну та метаболізму основних компонентів органічного матриксу кісткової системи, що є характерно для дії свинцю і фтору. Відомо, що синтез сечовини відбувається у печінці з аміаку, який утворюється при дезамінуванні амінокислот, розпаду нуклеїнових і піримідинових нуклеотидів. Очевидно, зниження концентрації сечовини у сироватці крові на 15 добу досліду може бути спричинено зниженням їхнього синтезу внаслідок ураження печінки, підвищення концентрації сечовини на 30 добу досліду може бути показником порушення функції нирок за дії свинцю і фтору. Ці результати свідчать про пошкодження мембран клітин і самих клітин печінки, порушення її метаболічних, детокси-каційних механізмів і функціонального стану, фазовість перебігу адаптаційно-компенсаторних процесів з найбільшим ураженням печінки наприкінці досліду.
Таблиця
Динаміка змін параметрів функціонального стану печінки білих щурів (М±т) на 30 добу дослідів за умов щоденного комбінованого впливу свинцю і фтору без біопротекторів та на фоні послідовного додавання пектину, пектину і кальцію, комплексу пектину, кальцію і тріовіту
Примітка: а — вірогідно відносно контролю
Додавання пектину до раціону (ІІ серія досліду) неоднаковою мірою впливало на різні досліджувані ефекти при КД дії свинцю і фтору. На 15 добу досліду дещо знизився рівень ДК і покращилися параметри каталази у тканині печінки, але характер КД за рівнем ДК і ТБК-активних продуктів залишився більш ніж адитивним. Протекторна роль пектину виявилася за рахунок зниження дії свинцю. На 30 добу досліду стан окисного стресу при КД речовин утримувався на тому ж рівні, що і без пекти-нопрофілактики. Застосування пектину сприяло зниженню активності трансфераз у крові порівняно з 1 серією досліду. Середній комбінований ефект знизився за рахунок зменшення дії свинцю, характер КД практично не змінився: у = 70,75 + 39,25х1 + 50,75х2 + 19,25х1х2. Спостерігалася менш виражена активність ЛФ на 15 добу, але пектин не вплинув на зниження її активності наприкінці досліду. Використання пектину покращило показники сечовини, не вплинувши при цьому на напрям змін, характер КД змінився до менш ніж адитивної дії, що можна розглядати як позитивний фактор. Отже, протекторна роль пектину за досліджуваними показниками виявилася малоефективною за умов КД свинцю і фтору.
Сприяли підвищенню функціонального стану печінки пектин і кальцій (ІІІ серія досліду). Вони запобігають всмоктуванню свинцю в кишках, його депонуванню в організмі і сприяють виведенню із організму. Іони кальцію є синергіста-ми СОД, виступають як інгібітори системи генерації О2–, зв’язуючись з аніон-радикалом кисню. Відомо, що кальцій гальмує абсорбцію фтору в кишках, сприяє зниженню його концентрації у крові. Додавання кальцію до раціону частково покращує перебіг метаболічних процесів у тканині печінки. Зменшилася концентрація продуктів ліпопероксидації. Рівень ТБК-активних продуктів перевищує їхній рівень у контролі лише на 18 %, залишається загальмованим утворення ДК, вони визначаються нижче контрольних величин. Проте підвищилася активність каталази, але на фоні зниженої СОД. Отже, ще генеруються додаткові активні форми кисню, хоча їхня інтенсивність, ймовірно, вже є невисокою, виходячи з оцінки зниження активності СОД у тканині печінки. Активність трансфераз зменшилася порівняно з результатами, отриманими без додавання пектину і кальцію. Рівняння регресії на 30 добу досліду з додаванням пектину і кальцію свідчать про односпрямований ефект з тенденцією до взаємозалежного послаблення: у = 26,33 + 13,03х1 + 10,65х2 – 2,67х1х2 (АлАТ). КД свинцю і фтору на фоні кальцію з пектином викликала протиспрямований ефект з боку активності лужної фосфатази, а саме її підвищення порівняно з активністю ферменту в дослідженнях без додавання кальцію, коли мало місце зниження її активності. Додавання кальцію мало вплинуло на концентрацію сечовини в сироватці крові.
Тріовіт з пектином і кальцієм (IV серія досліду) регулюють прооксидантно-антиоксидант-ні співвідношення в тканині печінки. Відомо, що тріовіт унаслідок своїх чотирьох збалансованих між собою складників забезпечує різні механізми антиоксидантної дії. Порівняно з III серією дослідів у тканині печінки рівень ТБК-активних продуктів знизився до меж коливання контрольних величин. Гальмування ДК нижче контрольного рівня не зафіксовано. Активність СОД у тканині печінки ще мала тенденцію до зниження. Такі результати можуть свідчити про нестійку рівновагу балансу ПОЛ-АОЗ. Це у свою чергу підтверджується змінами активності каталази. Вона залишається підвищеною у тканині печінки на 23,6 % щодо контролю, що можна розглядати як захисний ефект. Проте застосування такого комплексу чітко виявляє свої біопротекторні можливості профілактики порушень у системі ПОЛ-АОЗ. Підтвердженням цього є динаміка значення інтегрального коефіцієнта К антиоксидантного стану від 0,23 (без застосування біопротек-торів) до 0,84 (з доданням пектину і кальцію) і 1,06 (на фоні комплексу біопротекторів). Додавання тріовіту до раціону практично нормалізувало показники активності трансаміназ у сироватці крові. Активність АсАТ в усіх випадках знаходилася на рівні контролю, АлАТ ще була підвищеною на 14,8 % порівняно з контролем. Активність ЛФ залишалася практично на рівні попереднього досліду, підвищення активності становило 26,4 %, що може свідчити про неповне відновлення функції печінки і кальцієво-фосфорного обміну, реєструвався також дещо підвищений вміст сечовини в сироватці крові, проте ці зміни є менш виражені порівняно з результатами, що отримані без додавання тріовіту. Корекція порушень метаболічного і функціонального стану печінки за допомогою застосування комплексу пектину, кальцію і тріовіту скерована на токсикодинаміку і токсикокінетику свинцю і фтору.
Висновки
1. Одночасне пероральне надходження нітрату свинцю в дозі 36 мг/кг маси тіла і фториду натрію в дозі 10 мг/кг маси тіла упродовж 30 діб призводить до метаболічних і функціональних змін стану тканини печінки, що виявлялися у порушенні рівноваги між показниками ліпопероксидації й антиоксидантної активності тканини печінки, підвищенні активності аланінаміно- і аспартатамінотрансфераз, фазовими змінами активності лужної фосфатази і концентрації сечовини у сироватці крові.
2. Протекторна роль пектину при довготривалій комбінованій дії свинцю і фтору виявилася недостатньою. Сприяє підвищенню метаболічного і функціонального стану печінки додання до раціону пектину і кальцію. Оптимальний коригуючий (профілактичний)
ефект досягається за допомогою комплексу пектину, кальцію і тріовіту, який активує механізми стрес-лімітуючої антиоксидантної системи, позитивно впливає на активність ферментів у сироватці крові, нормалізує метаболічні процеси у тканині печінки і налагоджує її функціональний стан.
3. Застосування математичного планування експерименту дозволило оцінити тип і динаміку змін комбінованої дії свинцю і фтору без застосування і при послідовному додаванні біопротекторів. Виявлено, що тип комбінованої дії залежить від реєстрованого ефекту, тривалості дії ксенобіотиків та застосованого біопротектора і він може бути критерієм оцінки динаміки адаптаційно-компенсаторних процесів при корекції дезадаптаційних станів, викликаних комбінацією речовин.
ЛІТЕРАТУРА
1. Біопрофілактика розвитку екозалежної патології у критичних верств населення індустріальних міст: методичні рекомендації. — К., 2010. — 20 с.
2. Воздействие фтора и его производных на окружающую среду и организм человека / О. И. Попов [и др.] // Врачебная практика. — 2000. — № 1. — С. 87—89.
3. Гаврилов В.Б. Спектрофотометрическое определение содержания гиперперекисей липидов в плазме / В.Б. Гаврилов, М.И. Мишкорудная // Лаб. дело. — 1983. — № 3. — С. 33—35.
4. Гжегоцький М.Р. Концептуальна модель профілактичної медицини з позицій фізіології людини (огляд літератури та власних досліджень) // Журнал АМН України. — Т.9. — №2. — 2003. — С.312—324.
5. Гжегоцький М.Р., Стан адаптаційних реакцій у процесі корекції негативного впливу стрес-факторів хімічної природи /М.Р. Гжегоцький, Ю.В. Федоренко // Фізіологічний журнал. — 2006. — Т.5. — №5. — С. 47—54.
6. Индекс антиокислительной активности биологического материала / В.Б. Мартынюк [и др.] // Лабораторное дело. — 1999. — № 3. — С. 19—22.
7. Королюк М.А. Метод определения активности каталазы / М.А. Королюк // Лабораторное дело. — 1988. — № 1. — С. 16—19.
8. Костюк В.А. Простой и чувствительный метод определения активности супероксиддисмутазы, основанный на реакции окисления кверцетина / В.А. Костюк, А.И. Потапович, Ж.В. Ковалева // Вопросы медицинской химии. — 1990. — № 2. — С. 88—91.
9. Микроэлементозы человека / А.П. Авцын [и др.] М.: Медицина, 1991. — 496 с.
10. Нейко Є.М. Медико-геоекологічний аналіз стану довкілля як інструмент оцінки та контролю здоров’я населення / Є.М. Нейко, І.Г. Рудько, Н.І. Смоляр.— Івано-Франківськ — Львів, 2001. — 350 с.
11. Тимирбулатов Р.А. Метод повышения интенсивности свободнорадикального окисления липидсодержащих компонентов крови и его диагностическое значение / Р.А. Тимирбулатов, Е.И. Селезнев // Лабораторное дело. — 1981. — № 4. — С. 209—211.
12. Тригуб І.В. Фізіологічна роль фтору: медико-географчні аспекти (огляд літератури) / І. В. Тригуб // Вісник ОНУ. Сер.: Географічні та геологічні науки. 2013. — Т. 18, вип. 2(18). — С. 93—100.
13. Федоренко Ю.В. Метаболічний і функціональний стан печінки у процесі корекції негативного впливу свинцю / Ю.В. Федоренко // Медичні перспективи. 2008. — Т. ХІІІ, № 2. — С. 104—108.
14. Федоренко Ю.В. Динаміка метаболічного і функціонального стану печінки за умов дії фтору на фоні біопротекторів / Ю.В. Федоренко // Медичні перспективи. — 2009. — Т. XIV, №2. — С.17—21.
15. Фтор и фториды. Гигиенические критерии состояния окружающей среды. 36. Женева: ВОЗ, 1989. — 114 с.
16. Environmental Health Criteria. 165. Inorganic Lead. Geneva: WHO, 1995. — 251 p.
17. Pierog В. Pozytywne i negatywne odzialywanie fluoru na organizm czlowieka. Zrodla fluoru w Srodowisku / B. Pierog, M. Soha // Medycyna Pracy. — 2000. — V. 51, №. 1. — P. 75—78.
REFERENCES
1. Biological prevention of environmentally-dependent disease in susceptible populations in industrial cities: Guidelines. – Kyiv, 2010. – 20 p.
2. The impact of fluorine and fluorine derivatives in the environment and in human body/ O. I. Popov et al. // Physician’s Practice. – 2000. – No. 1.– P. 87–89.
3. Gavrilov V. B. Spectrophotometric assessment of plasma levels of lipid hyperperoxides / V. B. Gavrilov, M. I. Mishkorudnaia // Laboratory Practice. – 1983. – No. 3. – P. 33–35.
4. Gzhegotskyi M. R. A conceptual model of preventive medicine from the viewpoint of human physiology (review of literature and own research) // The Journal of the AMS of Ukraine. – Vol. 9. – No. 2. – 2003. – P. 312–324.
5. Gzhegotskyi M. R. The status of adaptive responses during adjustments for negative impacts of chemical stress factors /M. R. Gzhegotskyi, Yu. V. Fedorenko // Physiological Journal. – 2006. – Vol. 5. – No. 5. – P. 47–54.
6. Index of antioxidant activity of biological material / V. B. Martynyuk et al. // Laboratory Practice. – 1999. – No.3.– P. 19–22.
7. Korolyuk M. A. Method for assessment of catalase activity/ M. A. Korolyuk // Laboratory Practice. – 1988. – No. 1. – P. 16–19.
8. Kostyuk V. A. A simple and sensitive method to assess the activity of superoxide dismutase, based on the quercetin oxidation reaction / V. A. Kostyuk, A. I. Potapovych, Zh. V. Kovaleva// The Issues of Medical Chemistry. – 1990. – No. 2. – P. 88–91.
9. Human microelementoses / A. P. Avtsyn et al. Moscow: Medicine, 1991. – 496 pgs.
10. Neyko Ye. М. Medical and geoecological analysis of environmental condition as an instrument for assessment and control of population health / Ye. М. Neyko, I. G. Rud’ko, N. I. Smolyar – Ivano-Frankivsk – Lviv, 2001. – 350 pgs.
11. Timirbulatov R. A. A method to increase the intensity of free-radical oxidation of lipid-containing components of blood and its diagnostic value /R. A. Timirbulatov, E. I. Seleznev // Laboratory Practice. – 1981. – No. 4. – P. 209–211.
12. Trygub I.V. The physiological role of fluorine: medical and geographical aspects (literature review) / I. V. Trygub // The Bulletin of ONU. Specialty Line: Geographical and geological sciences. 2013. – Vol. 18, Issue 2(18). – P. 93–100.
13. Fedorenko Yu. V. Metabolic and functional condition of the liver in the course of correction of negative effects of lead / Yu. V. Fedorenko // Medical Perspectives. 2008. – Vol. ХІІІ, No. 2. – P. 104–108.
14. Fedorenko Yu. V. Changes with time in metabolic and functional status of the liver in exposure to fluorine in a setting of bioprotectant use / Yu. V. Fedorenko // Medical Perspectives. – 2009. – Vol. ХІV, No. 2. – P. 17–21.
15. Fluorine and fluoride. Hygienic criteria of environmental health. 36. Geneva: WHO, 1989. – 114 pgs.
16. Environmental Health Criteria. 165. Inorganic Lead. Geneva: WHO, 1995. – 251 pgs.
17. Pierog В. Pozytywne i negatywne odzialywanie fluoru na organizm czlowieka. Zrodla fluoru w Srodowisku / B. Pierog, M. Soha // Medycyna Pracy. –2000. – Vol. 51, No. 1. – P. 75–78.
Надійшла до редакції: 11.06.2018 р.